та право висувати кандидатів. Українські партії мають жорстку вертикальну структуру, де всі працюють на лідера. Такі політичні утворення не знають що таке демократія, тому побудувати демократію в країні вони принципово не можуть. А Система підтримує і захищає таку ситуацію, затверджуючи певного змісту статути, де прописана жорстка вертикаль. Іншого змісту статут вам не затвердять.
Працюючі довгі роки у Верховній Раді, лідери втомилися їздити по округам і брехати. До того ж є вірогідність недостойної поведінки з боку виборців. Тому вони придумали систему списків. Першими у список ставляться дві, три популярні на сьогодення особи, вони їздять по округам, агітують виборців, а результатами користуються лідери і тих, кого вони відібрали за фінансовою ознакою. Політичні боси влаштували собі комфортні умови залишатися завжди на поверхні навіть у умовах виборів і виборних посад. Вони не дбають про країну, її розвиток, вони дбають про свої власні інтереси.
У 2019 році впровадивши вимогу, що кандидати на посаду народного депутата можуть бути тільки представниками від політичних партій, ми отримали ситуацію коли десять, ну хай двадцять осіб з сумнівною репутацією вирішують склад майбутнього парламенту, а виборці мають вибирати з цього лайна найкращих. Тому, як результат, 62% виборців не хочуть копатися в цьому лайні і не ходять на вибори.
Це мабуть єдина партія, яка спробувала кинути виклик Системі, але у межах її правил. Нагадуєм, що закони тоді легітимні, коли їх підтримують громадяни країни. Якщо 62% виборців скажуть, що нам не подобається Виборчий кодекс, ми хочемо бачити в парламенті інших людей і вони мають бути представниками всього суспільства, а не обслуговувати олігархів. То наш голос почують всі, бо ми і є влада, тому або ми підтримуємо діючі правила, або пишемо свої, які нас влаштовують.
Зміни до Виборчого кодексу такі:
Порівняльна таблиця як було, як має стати. Червоним виділені текст змін.
Порядковий номер | Текст діючого Виборчого кодексу | Зміни у Виборчого кодексу |
|---|---|---|
1. | Стаття 133. Основні засади виборів народних депутатів України 1. Вибори народних депутатів України (далі - депутати) здійснюються на засадах пропорційної системи за єдиними списками кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі, з яких формуються регіональні виборчі списки кандидатів у депутати (далі - загальнодержавний виборчий список, регіональні виборчі списки) від партій. 2. Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають партії, на підтримку регіональних виборчих списків кандидатів у депутати від яких у межах загальнодержавного округу подано п’ять і більше відсотків загальної кількості голосів виборців, які підтримали регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від усіх партій у межах загальнодержавного округу. | Стаття 133. Основні засади виборів народних депутатів України Вибори народних депутатів України (далі - депутати) здійснюються через самовисування кандидатів громадськими організаціями, профспілками, територіальними громадами, від політичних партій, але не за списками, а особисто у порядку, передбаченому цим Кодексом. |
2 | Стаття 154. Порядок висування кандидатів у народні депутати України 1. Право висування кандидатів у депутати реалізується виборцями через партії у порядку, передбаченому цим Кодексом. | Стаття 154. Порядок висування кандидатів у народні депутати України 1. Право висування кандидатів у депутати реалізується виборцями через самовисування кандидатів громадськими організаціями, профспілками, територіальними громадами, від політичних партій, але не за списками, а особисто у порядку, передбаченому цим Кодексом. |
