Економічні поради реформаторам.

Президент Володимир Зеленський, запросив Саакашвілі на посаду головного реформатора, тим самим надав суспільству меседж про те, що він готовий запровадити в країні справжні реформи.  Суспільство замерло в очікувані перших результатів.

Аксіома: країна не може бути успішною без успішної економіки, без розвинутої промисловості, без вільного від державного пригляду підприємництва. Все це зрозуміло і про це говорять всі телевізори і ютуби, але ж з чого починати.

Щоб я порадив Президенту України: в першу чергу не намагатися латати в хлам порвану ковдру під назвою економіка. Відбудову і налаштування  її потрібно починати з нуля і лякатися цього не треба, в нашому випадку необхідно лише визначитися з  точкою відліку.

Нам важливо знати, скільки чого потрібно для того, щоб країна почала заробляти гроші, які б забезпечили в повному обсязі виконання соціальних програм і програм, пов’язаних з безпекою та обороною держави.

Головні пріоритети:

1.Відновлення роботи української промисловості, починаючи з легкої і закінчуючи машинобудування.

2.Запуск  внутрішнього ринка, з метою забезпечення громадян   якісною вітчизняною продукцією і товарами;

3.Надання  належних умов для підприємств орієнтованих на експорт; 

4.Запуск жорсткої антимонопольної політики, повернення під контроль держави стратегічних галузей;

5.Дерегулювання підприємницької діяльності;

6.Приведення українського законодавства у відповідність до європейського

7.Спроможні територіальні громади за рахунок перегляду формули перерозподілу податків між державою і територіями на користь громад.

Можна ще багато чого добавити, але ж починати розуміти фундаментальні речі, потрібно з цього.

…Ну, добре зрозуміли і що далі?  

А далі, все дуже просто і прошу уваги. Будувати економіку необхідно з визначання правдивої суми прожиткового мінімуму. Підкреслюю не зі змін в податковому кодексі чи з утворення нового контролюючого органу або міністерства, а з цифри прожиткового мінімуму, яка б гарантувала українцю гідне життя. Бо до цієї цифри прив’язується майбутнє планування і розвиток нашої економіки. …Всі ці роки «елітам» це було не потрібно.

Я вже писав, що вбивство України почалося з 90-х, а саме з моменту, коли Фокін освятив, а Ющенко остаточно поховав урядову методу встановлення набору продуктів харчування,  непродовольчих товарів і  послуг, а потім і систему стандартів.

Так от, на сьогодні сума прожиткового мінімуму така ж фейкова, як  і всі реформи за часи незалежності. Вона в середньому складає 2118 грн. і ми всі розуміємо, що таку суму можна лише розглядати, як оплату за комунальні послуги, а жити нема за що. Це від того, що  2014 року розмір прожиткового мінімуму було заморожене і надалі його розмір визначався в ручному режимі без урахування висновків науково-громадської експертизи.

В далекому 2011 році наші незалежні профспілки провели дослідження і розрахували прожитковий мінімум за інструкцією КМУ за часи Фокіна, який вже встиг суттєво зменшити норми споживання. Так от, навіть при цих урізаних нормах середній рівень прожиткового мінімум повинен  би  був складати на одну особу 6 697 грн., а фактично складав 1004 грн.  Відчуваєте різницю? Так то був 11-й рік, а зараз 20-й.

Для чого влада перевела такий важливий розрахунок в ручний режим і залишила прожитковий мінімум  на жебрацькому рівні? Тільки за ради однієї мети – не розвивати економіку, а паразитувати на ній. Сума прожиткового мінімуму є орієнтиром для зростання економіки, саме  з неї розпочинається планування галузевих стратегій. А якщо вона взята зі стелі, то не потрібно думати про розвиток, бо нема до чого прагнути. Людям проще пояснити, що у нас неяка економіка тому, що в Україні офіційно затверджений низький рівень життя. …Все! Як кажуть: гуляй рваніна! Питати нема з кого!

Тепер поясню, яким чином сума прожиткового мінімуму тісно пов’язана з економічним зростанням  чи навпаки занепадом.

Наприклад: згідно норм, затверджених науково-громадською експертизою і правильним КМУ доля оплати за комунальні послуги, е/енергію, газ, в тілі прожиткового мінімуму, складатиме 15% . Тепер, зовсім не важко розрахувати скільки повинен коштувати 1 куб води, 1 квТ е/енергії, 1 куб газу, щоб не дай Боже не вийти за межі прожиткового мінімуму.

Виходячи з цього прем’єр-міністр ставить завдання уряду про необхідну кількість газу, виробленої е/енергії її собівартості і кінцевої ціни. От тоді починає працювати економіка на людей, тоді уряду стає край необхідним запускати свою промисловість, створювати умови для малого бізнесу, утворювати робочі місця, надавати економічному свободу територіям. І як результат держава отримує дешеву ціну на енергоносії, люди дешеві ціни в магазинах і АЗС, промисловість теж буде вдячна і виразить це якісною і дешевою продукцією. Всі стануть щасливими, а держава потихеньку на радість українцям, почине вилазити з ями.

Те ж саме буде відбуватися і в аграрному секторі. Чому зараз земля вбивається соняшником? Тому що у держави нема бачення потреби громадян у м’ясі, молоці, жирах, фруктах, овочах…, бо все це нам непотрібне, так як у нас офіційно такий низький рівень життя. 

А якщо б, уряд мав за мету забезпечення громадян вітчизняними виборами, згідно норм зазначених в прожитковому кошику, то все було б по іншому. При передачі землі  держава б виставляла умови її використання. Кожен фермер би знав, що у разі якщо він не буде вирощувати конкретні культури і в конкретній кількості, звичайно ж в додаток основним, якщо не буде переробляти свою продукцію, то користування землею для нього стане проблемою. От тоді у нас був би свій, український часник і полуниця, я вже не кажу про свинячу тушонку чи баранину. 

А якщо до всього цього добавити ще якісний перепис населення, то тут би взагалі горизонти розширилися, тому що статистика –  велике діло! Ми б, по-перше узнали скільки нас насправді живе в Україні. І були би приємно здивовані кількістю реальних пенсіонерів і пільговиків,  що значно знизило би навантаження на бюджет.

Все це я написав, сподіваючись на те, що реформатори від влади все ж таки визначяться з правильними пріоритетами і перестануть шарахатися з одного боку в інший.  Тим більш, що нічого складного нема, потрібне тільки бажання, повага до громадян і любов до України.

…Суспільство чекає на результати! Джерело: https://censor.net/ua/b3195445